Рік тому я вперше ступила у нічну прохолоду невеличкого містечка, загубленого на прекрасній землі, овіяній легендами про вампірів. Мене зустріло неймовірне кришталево чисте повітря, наскрізь пройняте вогнищем. Мої легені жадібно його вдихали – таким незвичним воно здавалось мені, одвічній мешканці великих міст зі стійкою завісою автомобільних вихлопів. Чомусь назавжди я запам’ятала той п’янкий аромат містечка Сфинту Георге, що українською звучало б як Святий Георгій. Мабуть, причина в тому, що з кожним подихом повільно приходило усвідомлення – не лише повітря буде дивним та новим. Адже тут тепер була моя домівка на наступних два місяці. Довгих два місяці, як тоді здавалось. Та пролетіли вони немов мить – прекрасна мить мого життя и без перебільшень одна з найкращих. Й парадокс у тому, що вражень, спогадів та особистого розвитку, які я вдумливо спакувала у свою валізу, стільки, немов тривала вона роками.
...
Читати далі »