НОВИЙ САЙТ

Ініціатори культкату, не боячись розіграшів, зібрались першого квітня у п’ятнадцятому корпусі КНУ імені Михайла Остроградського завдяки Європейському клубу. Чудовий веселий звичай ходити з білою спиною у цей день не оминув і нас. Одна із учасниць прийшла у чорному піджаку з написом крейдою «Спина біла», інша, перейшовши від слів до діла, вдягла кофтину, вимазану в побілку стін. З таких дотепів почався перший квітневий вечір.

Протягом нього ми переглянули найкумедніший епізод фільму «Один день у Європі». Німецько-іспанська комедія складається із чотирьох історій про смішні непорозуміння, які часто трапляються на стику різних культур. Цікавими для роздумів щодо самоіденідентичності стали висловлювання з кіно:

 «Я из Парижа, а мой друг ─ из Марселя. В этом проблема» або

«Лучше бы мы остались во Франции, чем поехали в эту Европу!»

 Також учасники зустрічі отримали нагоду дізнатися про найбільш вдалі розіграші ЗМІ двадцятого століття, які не просто викликали очікувану реакцію, а й у деяких випадках перевершили усі сподівання.

З усього хіт-параду відомих першоквітневих розіграшів присутніх найбільше вразив сюжет телеканалу ВВС 1957 року про небувалий врожай макаронів у Швейцарії. На фоні кадрів з людьми, які збирають з дерев варені макарони, голос диктора повідомив глядачам про неймовірне чудо швейцарських селекціонерів, яким нарешті вдалося створити сорт спагетті, паростки яких були абсолютно однаковими за довжиною. Після цього репортажу на адресу редакції каналу надійшли тисячі листів телеглядачів: деякі з них дивувалися, що макарони ростуть горизонтально, а не вертикально; хтось просив вислати розсаду; дехто нарікав на те, що досі був упевнений, що макарони виготовляються з тіста. Даний жарт, як нам стало відомо, визнано Розіграшем Століття. Другим у нашому рейтингу стало відео про пінгвінів, які навчилися підійматись у повітря та відлітають до теплих країв.

Чимало приємних емоцій подарувало також обговорення жартів та розіграшів кременчуцьких журналістів, як «свіженьких» цьогорічних, так і тих, що запам’яталися з минулих років.

Далі була суцільна імпровізація під назвою «божевільний професор»: обрали трьох бажаючих і дали їм завдання: представити себе єдиним організмом – вченим, який здійснив відкриття (за нашою легендою, винайшов «борзометр»). Усі інші присутні за замовчуванням стали журналістами. «Родзинка» в тому, що люди, які представляють вченого, мали відповідати зв’язно і взаємоузгоджено, промовляючи лише по одному слову по черзі. …І от ми на прес-конференції. Спалахи фотокамер, диктофони на столах і безліч журналістів, котрі горять бажанням дізнатись правдиву інформацію про винахід відомої людини. Як виявилось, ідея створення «борзометру» з’явилась на селі, а на створення винаходу високоповажну особу надихнули дівчата, які копали город J.

Завдання для двох наступних учасників полягало в тому, щоб …спілкуватися. Звичайно ж, не просто так). За умовами гри вони знаходились у певному місці (в даному випадку, у відділенні міліції) і обговорювали конкретну тему (випускний бал). Учасники повинні були починати кожну репліку з наступної літери за алфавітом. У ході розмови ми з’ясували, що одна з дівчат була не у синій, а у помаранчевій сукні, тому що мала синець під оком. А також виявили, що алфавіт іноді варто повторювати, щоб не забути;-)

Заключним завданням стала імпровізована постановка казки «Червона шапочка», але з додаванням нових слів до твору, які герої вправно «вживили» в сюжет і без великих ускладнень зобразили.

На цій веселій ноті наш культурний розвиток не закінчився. Кременчуцький гурт «Агарті» вже вкотре порадував присутніх своєю творчістю, вражаючи дивовижним поєднанням гітари, флейти та чудових вокальних здібностей. Дівчата виконали доброзичливі жартівливі пісеньки, які не залишили нікого байдужим. Окремо авторські веселі пісні були виконані Сільмою.

Попивши чаю та поспілкувавшись вдосталь, ми провели моніторинг газет і книжок, принесених із власних бібліотек культкатівців. Найбільш кумедні історії, новини та епізоди були зачитані. Проте нам не вистачило більшої виразності та наочного представлення сюжету. Так і народилась ідея майбутнього зібрання на театральну тематику. Що буде? ─ можливо, пантоміма, невеличкі вистави за сценарієм або ж суцільний «капустник». Це вже залежить лише від нас ─ учасників культкату!

  Юлія Кучевська