НОВИЙ САЙТ

В третій декаді вересня, коли в Україні температура швидко прагнула до нуля, в сонячній Анкарі українська команда приймала участь в міжнародному молодіжному обміні на спортивну тематику під назвою "Let’splaytogether”.  Обмін проходив на території Університету Анкари з 20 по 29 вересня. Участь приймали учасники з Грузії, України, Албанії, Греції, Молдови та, звісно ж, Туреччини.

Майже всі учасники прибули ввечері, і ігри на запам`ятовування імен перетворились на змагання – адже досить важко було запам`ятати майже 40 імен, та ще й важких на вимову…

…Але мова тіла та жестів допомагає порозумітись краще будь-яких практик. Інтернаціональна вечірка та презентація національних видів спорту допомогли подолати будь-які бар`єри.

Вечір національних культур

Презентація діяльності ЄК

Обмін поєднував в собі теоретичну частину (про включення, організацію спортивних та молодіжних організацій, методи залучення) та практичну – спортивні заходи.

Одна з ігор на свіжому повітрі

 Учасники плавали в басейні, катались на велосипедах, приймали участь в міському квесті та спортивному орієнтуванні. Також щодня ми стрибали, танцювали та грали і різноманітні енерджайзери (особливо всім полюбилася гра "Gobananas”). В передостанній день в рамках спортивного університетського фестивалю учасники перетягували канат, грали в «павучка» та молдовську «цурку». Ще нам сподобалась гра-симуляція в місто "Includia”, в котрій учасники представляли собою спортивні організації, молодь, чиновників і т.д.

Хочеться відзначити величезні масштаби університету Анкари та підтримку ректорату. Учасники обміну тримали можливість поснідати з ректором та поспілкуватися з представниками програми ЕРАЗМУС в Туреччині.

 Також цей обмін вдався на диво музичним. Завдяки ініціативі нашого Володимира грузинський груп-лідер Ерікле привіз із собою гітару і кожного вечора ми співали до пізньої ночі народних та інтернаціональних пісень. Приблизно на третій день проекту ми переробили відому пісню під назву нашого проекту:

"Let’s play together,

right now,

oooh yeaah

And sweet harmony”

 Культурна програма: під час міського квесту ми відвідали мавзолей Ататюрка. В останній день проекту нас повели на екскурсію на замок. А в рамках спортивного фестивалю щовечора на сцені під відкритим небом вживу грали музиканти з різних країн. В останній вечір хедлайнером був український (!) гурт Symphomania. Стрибаючи та скандуючи «Україна!» ми були найактивнішими слухачами. А ще сфотографувалися з виконавицями J

Ми з гуртом Symphomania

На замку

Варто відзначити, що українська команда пережила протягом обміну багато пригод – починаючи з запізнення на літак, втрати багажу і падіння з велосипеда, закінчуючи зустрічами з неймовірними людьми. Нашим новим знайомим став місцевий студент з Азербайджану Таїр. Почувши російську мову між нами біля одного з університетських корпусів, хлопець підійшов познайомитись. Наш новий друг провів для нас неймовірні екскурсії старим містом, годував шашликом та пахлавою, допомагав спланувати дорогу до аеропорту і влаштувати нашим учасникам зустріч у Стамбулі. Але найголовніше –  щирість та відкритість цієї неймовірної людини. Таїр багато разів пригощав нас чимось зі словами «Ви мої гості. В Азербайджані завжди таке ставлення до гостей». Він розповів нам про внутрішнє улаштування руху шиїтів, про будні студентів турецької столиці. Найголовніше – ця людина стала втіленням принципу «плати вперед» - Таїр завжди допомагає людям, і йому допомагали не раз.

 Не можу не сказати пару слів про нашу українську команду – настільки активні, веселі та невгамовні люди вже є основою успіху. З вами навіть поїздка в автобусі перетворювалась на розвагу.

Ми перед презентацією національного спорту на повному серйозі його продемонстрували. Адже цей спорт – лежання!))) Такі собі passivities))

Українська команда і наш новий друг Таїр, а також наш тренер Озгюр

Цей обмін був багатим на досвід і комунікаційні навички. Жодна книга чи відео урок не дають стільки знань, як практика. Тож щиро запрошуємо всіх бажаючих долучатися до подібних заходів.

 Враження інших учасників:

Влад Білозеров: «Let's play together - первый молодежный обмен, в котором мне посчастливилось принять участие и его название полностью оправдало мои ожидания от этого проекта. Но я начну с самого начала, а именно с мозгового штурма и попытки запомнить всех участников и организаторов, ведь порой было сложно даже выговорить имя соседа. Тут нам помогла игра в Facebook, где мы бегали, рисовали друг друга и заполняли информацию о себе. На этом знакомство не закончилось, и мы провели незабываемый интернациональный культурный вечер, а позже познакомились с самим проектом и его целями. Воплощать идеи нашего обмена в жизнь мы начали с городского квеста с обзором достопримечательностей, создания модели города Инклудия и приобщения молодежи к спорту, а также организации международного спортивного фестиваля. Все презентации проводились в форме обсуждения, и скучно мне не было ни на секунду, ведь они сменялись разнообразными играми, спортивными состязаниями и энерджайзерами. В заключение хочу сказать, что получил массу положительных эмоций, знаний, знакомств с замечательными людьми и непреодолимое желание участвовать в подобных проектах.

P. S. Вряд ли это можно будет вставить в официальный отзыв, но мне безумно понравилась наша немножко "шибанутая" компашка, мы ухахатывались со всего, делали чокнутые фотографии, пели такие же чокнутые песни и бесились, как могли. Каждую ночь мы брали гитару, приглашали желающих и пели все, что только могли вспомнить - от национальных и интернациональных, серьезных песен до шансона и "какой то дурной попсы", которую мы пели в любом месте и в любое время. Однажды в 3 часа ночи нам захотелось кушать, и мы дорезали сало, хлеб, чесночок и употребили все это под украинские песни. Мы дурачились все время и со всеми и были очень удивлены что организаторы, уже здоровые дядьки, дурачились не меньше чем мы (наверное, это основное качество, которым должны обладать организаторы подобных проектов). Я влюбился во всю нашу компашку и уже жду нашей встречи с ними»

Володя Кухар: «Гостинна Туреччина радо приймала нас в своїй столиці і не залишила байдужим нікого. Чудові керівники, прекрасні умови проживання і харчування та відмінна організація проекту зробили його практично ідеалом для наслідування. Рольові тім-білдінг ігри, квести вулицями Анкари, спортивне орієнтування, велопробіжки, плавання, зустрічі з високопосадовцями та ректором університету, а також нічні посиденьки під гітару, паби, ресторани, клуби і прогулянки старими вузькими вуличками з лихвою покрили особисті забаганки усіх учасників проекту. Складалось враження, що ти попав у фільм де сам граєш головну роль. А концерт української групи "Symphomania", який за випадковим збігом обставин проходив у тому ж університеті, став для мене останньою краплею блаженства. Ну і звичайно організований самостійно останній день в Стамбулі, мечеті, пароми і нічні прогулки берегом моря стали кульмінацією свята радості і щастя. Враження на все життя. Таке не забувається... 

Дякую усім організаторам, українській команді, а також величезне спасибі нашому чудовому другу Тагіру з Азербайджану»

Юлія Циганенко: «Анкара-шманкара… Для мене проект «Let’splaytogether» пройшов під девізом «мрії збуваються». Все про що мріялось і хотілось, чого не вистачало у житті можна було отримати і втілити у реальність саме в Турції, в AnkaraUniversity.

Сонячна Анкара зустріла гостинно і привітно. Трохи загубили одного із учасників і багаж, але це абсолютно не псувало настрою завдяки стриманості і адекватності командного лідера – Діани Пінчук.

Програма проекту була доволі насичена і цікава: ігри, тренінги, презентації, культурні вечори, концерти, плавання у фантастичному басейні, квест по місту з оглядом музеїв і столичних парків, агітування на велосипедах, спортивне орієнтування і як результат проектної роботи – спортивний фестиваль із залученням студентської молоді AnkaraUniversity. Кожен день на проекті за емоціями і кількістю подій прирівнювався як три дні буденного життя. Найбільше сподобалось грати в місто Інклюдія, в якому ми були жителями міста і учасниками плавального клубу. Саме тут спрацювала командна робота, вдалось знайти спільну мову з усіма учасниками проекту і влаштувати у басейні водне поло, караоке паті, позичити гроші у Міністра, Президента та надурити податкову.

На мою думку українська команда була найдружніша і найкреативніша. Я вас всіх дуже люблю і сумую. Дуже б хотілось, щоб не один із подібних проектів нас знову поєднав. Особливе дякую за підбір команди. Вони неперевершені»

Христина Снігура: «Кажуть, що новачкам везе... Тому нам фортунило з самого початку. Залишивши позаду шалені Львівські корки, ми вбігли майже останні на реєстрацію, а потім чудом встигли на наступний рейс до Анкари, випадково зустріли пару, яка підвезла нас під самі двері кампусу… і ще й на вечерю запросили. В підсумок першого дня Володька констатував: «Ми будемо скучати за цим всім». Так воно і є. 10 днів пробігло як один. Враження тільки позитивні. Суперкомпанія, цікаві воркшопи, тренінги, презентації, ігри, квести, міжкультурні вечори, концерти та наші співочі посиденьки, які, на жаль, не дуже тішили секюріті з сусіднього корпусу). Тепер ми знаємо, що таке інклюзія, з чим її їдять і як воно працює.) Цей проект подарував багато файних друзів, незабутніх емоцій і нових ідей. Направду, очікування перевершили себе. Дякую за можливість бути учасником проекту в складі такої веселої української команди!»