Село, люди і журналістика - 29 Жовтня 2014 - КІПЦ "Європейський клуб"
Вітаю Вас, Гость
Головна » 2014 » Жовтень » 29 » Село, люди і журналістика
10:54
Село, люди і журналістика

Я рідко буваю в селах. Зазвичай, я не знаю скільки там людей живе, де працює, чим займається у вільний від роботи час. Тим більш, я погано уявляю скільки дітей може вчитися в сільській школі. Але, не зважаючи на все це, ми поїхали в село Обознівка (Глобинського району Полтавської області) проводити тренінг з журналістики та нових медіа в рамках проекту «Справа. Вголос».

 

Поки ми готувалися до тренінгу і до поїздки, при чому більше готувалися певно до поїздки (бо окремим завданням було – придумати, як доїхати в Обознівку), випадково знайшовся сайт Глобинської райради. З сайту дізналися, що в селі живе 905 людей (905! ААА!!!). З них: 418 осіб у селі Обознівка, 425 – в селі Жовтневе (пізніше від місцевих ми дізналися,що Жовтневе – це інша частина Обознівки), 30 – в селі Новий Виселок і по 16 людей в селах Гуляйполе та Багни (16 людей! 16 людей! А! А! А!). Такий ліричний відступ…

Наша перша зустріч була теплою, хоч і проходила в прохолодному приміщенні зі щойно увімкнутим опаленням. На зупинці нас зустріли і повели… годувати. Бо ми ж до ночі працюватимемо, а голодними то робити не годиться. Цільова аудиторія... Здавалося, що зібралося пів школи. Ми помилилися: прийшли практично всі учні від 6 до 11 класу й троє вчителів. Народ робив собі чай, жував пиріжки, заздалегідь наготовані шкільною кухаркою, а ми тим часом почали розлякувати людей. Використали перевірену формулу: «Доведеться багато думати! Будемо серйозно і довго працювати! Вчителі вас не лаятимуть за те, що ви підете. Правда ж, шановні вчителі?». Спрацювало: кілька наймолодших таки пішли додому. Сподіваємося, що молодших за обознівську групу в нас уже не буде.

Далі вже традиційно говорили про те, який він, сучасний журналіст (суб’єктивне враження – рівень довіри учасників до журналістів не дуже високий, особливо серед трохи старших учасників – молодих вчителів), джерела інформації, довіру до них та принципи перевірки інформаційних джерел, контекст та вирвану з контексту інформацію, а також про редакцію та її склад. Незважаючи на молодий вік та явну сором’язливість більшості учасників, вони намагалися, як могли, активно висловлювати свої думки та погляди. За допомогою брейнстормінгу виявили, що у селі, громаді, школі існує величезна кількість різноманітних проблем, які турбують нашу групу: від поганих доріг та малого бюджету села до відсутності дискотек і доступу до Wi-Fi у школі та необлаштованого стадіону.

Частина з опануванням платформи http://mammedia.com.ua/ , здавалося, буде найпростішою. Угу, це якщо в усіх учасників є електронні скриньки. А ще виявилося, що на шкільних комп’ютерах стоїть «Цензор». Це така програма, яка все, не додане в дозволене, забороняє. Як і нашу платформу – http://mammedia.com.ua/. Але, дякуючи новітнім технологіям, тобто мобільному зв’язку, нам вдалося дізнатися пароль від цього Цензора й таки отримати доступ до платформи.

Замість висновку. Було складно. І нам, і учасникам. Але, сподіваємося, що ми продовжимо нашу співпрацю, ще не раз зустрінемося з нашими учасниками й зробимо добру справу :)

Замість епілогу. По дорозі додому виявилося, що у нас в автобусі залишилася дитина, яку мамка посадила в Обознівці, а татко мав забрати в Майбородівці. Але татко погано махав рукою водієві (чи то зовсім не махав, а за «свідченнями» тьоті-кондуктора взагалі сховався в зупинці, а мав би вийти на середину дороги зі своїм лісапєдом). Коротше, ще хвилин 15 ми чекали посеред поля, поки дядько на ровері наздожене автобус і забере своє мале чудо в рожевій куртці й шапці, а тим часом слухали, як водій дзвонив комусь і жалівся на цю тупу ситуацію, питався чи не може хтось там підібрати того нещасного батька з велосипедом і довезти нам швидше, а ще казав, що більше ніколи не буде брати дітей без батьків.

А потім я страшно раділа цивілізації, маршруткам, крамницям, світлу й перспективі швидко доїхати до теплого дому :)

Переглядів: 517 | Додав: CUPitoshka | Рейтинг: 0.0/0