НОВИЙ САЙТ

Насичений другий день Мандрівного міжнародного фестивалю про права людини Docudays UA в Кременчуці не рятує навіть майже дві сотні відвідувачів переглядів. 12го листопада в місті відбулися 4 кінопокази: в Кременчуцькому університеті економіки, інформаційних технологій та управління, Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету, Центральній бібліотеці імені І.Торубари Кременчуцької міської ЦБС для дітей та Просторі Ідей. Як?що?чому? Далі… J

Роми з Румунії

Спочатку регіональні координатори фестивалю (тобто ми) героїчно транслювали студентам ВНЗ фільм «Ромська мрія». Після перегляду, здавалося б, дорослі люди висловили думку, що у них там в Румунії все не так, як у нас. Виявилося, що доволі велика частина майже півсотневої аудиторії вважала, що роми походять з Румунії й розмовляють румунською мовою. Студентам важко було примусити себе щось дивитися і про щось думати. Викладачів то дуже турбувало, і вони намагалися відстояти честь закладу власними виступами. Було нудно і пафосно. 

Хтось соромився задати наше улюблене  питання «А навіщо ми дивилися цей фільм?», завідувачі кафедр дякували нам за те, що ми зняли такий прекрасний фільм (Романові Бондарчуку – передаємо подяку майже з рук в руки J), ностальгували за Радянським Союзом й доволі агресивно спонукали студентів висловлювати свої думки. Зате нас чекало відкриття, що викладачів шокує сидіння на столі і турбує необхідність донести щось до властьімущих. Ми не зрозуміли, що саме J. Тоді як студентам думалося про День Студента й всілякі святкування в місті… а роми… ну вони десь там… хоча б на Лашках (Лашки – район Кременчука, де проживає велика кількість ромів – авт.)

Виховання по-бібліотечному

Нарешті відбувся перший цьогорічний показ в дитячій бібліотеці! Знов бібліотекарі не попередили куди запрошують школярів. Знов вчили нас життю й організації фестивалю, а ще, як кошенят, тикали носом нашу колегу з вищою педагогічною освітою, що ми не вміємо працювати з дітьми «по-нашому, по-бібліотечному». Наполягали на тому, що необхідно прямо завтра показати фільм «Розмови на серйозні теми» (сеанс відбудеться в п’ятницю) професійному психологу, який підготує запитання до фільму. На щирі запрошення психолога на відкритий показ фільму 13го числа відповідали, що психолог так пізно (початок о 18й – авт.) не працює, й тікали в туалет. А потім школярі дивилися вражаючий з перших кадрів «Край електросміття». Дітей – не вразив. І несподівано виринули права людини J Наша колега запропонувала піти до читального залу тим учням, кому зовсім не цікаво. Але не все так просто в цьому світі. Владний голос вчительки повернув усіх на землю: «Вони не знають своїх прав, хай сидять і дивляться». Так скінчилася демократія… Після фільму відбувся виступ експерта-еколога про глобальні екологічні проблеми. Дітей вони мало зацікавили.

«Край електросміття» – спроба друга

В той же день й майже в ту саму годину відбувся паралельний показ фільму «Край електросміття» для студентів Кременчуцького льотного коледжу. Льотчиків і всіх інших було багато. Близько сотні людей намагалися зрозуміти, як утворився той смітник в Гані, а потім міркували, як не перетворити наше місто та країну на подібне сумне видовище. Хтось казав, що потрібно винайти не такий шкідливий метод утилізації нашого сміття, хтось ділився досвідом відвідування міського сміттєзвалища, а хтось песимістично написав у блокноті відгуків «Єто все норм но техніка будіт всігда».

Будуємо мости порозуміння

Вечірній показ в Просторі Ідей вийшов найспокійнішим. Дивилися фільм Дар’ї Дрюченко «Мрія» й розмовляли про мрії та черги на житло, про інтеграцію та сегрегацію. Аудиторію дуже зацікавило, чи змінилося життя героїні після цього фільму. Говорили про побудову мостів між нами і ними, людьми звичайними та з особливими потребами, більшістю  там меншістю. Кожен поділився власним досвідом чи то відвідування місцевого інтернату, чи то досвідом комунікації з представниками меншин та суспільних стереотипів, які зустрілися в житті, чи то власними переживаннями за інтеграцію людей з особливими потребами. 

А ідея зйомок документального кіно про фестиваль документального кіно виникла ще зранку,  коли о 7:30 ми приїхали у вище професійне училище № 7 з підготовчою розмовою до кіноперегляду. Уявіть, 7:30, спати хочеться, зігнали 100 людей, щоб ми їм порозповідали про фестиваль та можливості міжнародних обмінів та волонтерства, й всі вони нас ненавидять…бо так рано…

Невеличка замітка про ранкову зустріч:

Що робити, якщо маєш трохи вільного часу о 7.30?

Вчора ми почали фестиваль. Відкриті й закриті покази займають чимало часу. А ще форум-театр, збір «книжок» для живої бібліотеки, переговори з навчальними закладами… 

Але ж ранки у нас абсолютно вільні, то чому б не зайняти їх чимось корисним? Отже, ми не втрачали часу даремно й осіннього ранку 12 листопада сіли собі в маршрутку та й поїхали у ВПУ-7, щоб розповісти про програму «Молодь в дії» та запросити на кіно. Там на нас чекав актовий зал, майже цілком заповнений учнями та їх наставниками. Ставлення було досить настороженим: якісь незрозумілі чуваки з раннього ранку приїхали кликати в Європу чи щось про неї розповідати. Потім трохи прислухалися, далі притихли (сподіваємося, то вони зацікавилися, а не задрімали J). Приємно, що питання були не лише про ціну дредів, а й про те, який рівень знання іноземних мов необхідний для участі в програмі та як знайти «Простір ідей», щоб прийти з подружками. Результатом зустрічі стало також запрошення на засідання євроклубу училища.

ВПУ-7 чекає на нас завтра з фільмом про електросміття. Будемо говорити про екологію, консьюмеризм та інші слова іншомовного походження).

В цей день маємо ще 2 покази: «Мрія», та «Розмови на серйозні теми». Сподіваємося, буде серйозно!

* * *

Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський Клуб» спільно з Управлінням культури і туризму виконкому Кременчуцької міської ради, ТРК «Візит» та Центральною бібліотекою для дітей ім. І.Ф. Торубари.