НОВИЙ САЙТ

Ще ніколи не було в мене такого дивного проекту. Я навіть не знаю як про нього писати. За 10-бальною системою: програма обміну, відповідність темі, наявність теми – 0, учасники – 10+, наявність моря – 5+, дощі, мокрі кеди, кривий диван і хвора спина – 3-. Вийшла – трієчка…Таке.

«From Aquariums to the Seas». Таку загадашну назву мав міжнародний молодіжний обмін, що відбувся в турецькому містечку Бешикдюзю, в провінції Трабзон між 16 та 23 вересня. Заявленою темою проекту був спорт та залучення молоді до активного громадянства через різні види спорту та здоровий спосіб життя. Почалося все не дуже романтичним бродінням трабзонським аеропортом в пошуках багажу, який прибув на міжнародний термінал. І все було б простіше, якби хоч хтось розмовляв з нами бідною англійською мовою, а не експресивною турецькою. Другим (чи то нульовим?) дивним моментом став лист від організаторів посеред ночі, що нас не зустрінуть. Де наша не пропадала! Та чого повідомляти про це за декілька годин до прильоту? І ось він другий – наш Сулейман. Випадково в трансферному автобусі до міста ми знайшли людину, яка розмовляла англійською мовою… і він нас провів… до самого місця призначення… а потім залишився на проект… на цілий тиждень… а потім розбив собі носа та губу об морське каміння, але це вже інша історія. Ще одна цікавинка, що з заявлених 10 країн – 4 не приїхали. А якби приїхали, то наших мініатюрних домків, розрахованих на 2 особи, в яких жили по 6 осіб, не вистачило б. Потім були мініатюрні сніданки, гори, море, дощі, мокрі кеди, мова жестів, пісні й чорноморський танець, й дуже насичене не при дітях сказаними жартами живе міжкультурне спілкування. Про реальності й традиції, про різниці й схожості в наших культурах, про погоду й досвід, про нові ідеї та проекти. Бачите тут спорт? Нє? Я теж – нє. Ото такий проект. Зате в нас був кваліфікований вчитель чорноморського танцю й живий інструмент кеманче або понтійська ліра. І море… де не можна було купатися, коли висів червоний прапорець, а висів він завжди. А ще були гори та велика iFamily, але це особисте :)

А тепер особисті відгуки від учасників:

Дмитро Чепурний: «Во-первых, большое спасибо за предоставленную возможность побывать на проекте. Во-вторых, большое спасибо за возможность познакомиться с турецкой культурой. В-третьих, большое спасибо за возможность общения и знакомства с интереснейшими людьми с разных уголков мира.

Теперь отдельно я напишу немного о том, что понравилось и что было не так. Надеюсь, что моё письмо хоть как-то поможет вам исправить некоторые ошибки, которые имели место в этом проекте, при проведении следующих.

Что было плохо: Безусловно, тема проекта не отвечала действительности. Потому, что спорт, который должен был стать основной темой обсуждения и основным нашим занятием, фактически отсутствовал. Не было спортивных соревнований, что обозначались при описании проекта. Даже в случае неудачи с водным поло, плаванием, дайвингом, считаю, что можно было провести что-то альтернативное, например: футбол, волейбол, баскетбол. Чтобы организовать подобное, нужна площадка (которая имелась в наличии), спортивный инвентарь и люди. Следовательно, ничего не мешало провести хоть какие-нибудь соревнования. Значит, это прокол в организации. Слишком гибкий график и  программа пошли не на пользу этому проекту.

Что было хорошо: Несмотря на негативные моменты, нужно сказать, что позитивного всё же было больше. Совершенно прекрасная возможность познакомиться с людьми из разных стран и обсудить в неформальной обстановке всё, что тревожит и касается каждого молодого человека вне зависимости от места его рождения. Более того, представить свою страну на международном уровне, научиться делать это как можно достойнее. Ведь мы всегда представляем свою страну и её культуру находясь за границей, а тут это было нашей обязанностью. Благодаря этому я ещё раз пересмотрел моё отношение к Родине. Древние говорили: «истина познаётся в сравнении», этот проект позволил мне посмотреть шире на существующие проблемы и способы их решения в Украине. Изменились и мои представления о Турции, стереотипы поменялись на красочные впечатления, тех немногих дней проведенных здесь».

Наталя Мостицька: «Побувавши на Туманному Альбіоні хотілось побачити іншу Європу. А тут якраз натрапила на проект у Туреччині і слідуючи моєму правилу "чому ні" я подала заявку. І ось я на іншому березі Чорного моря у невідомому туристу Трабзоні. Перш за все - ніхто не говорить англійською. Тому трохи шоку, багато міміки і жестів, і ось я у готелі. Тут мені допомагає вже он-лайн перекладач. Поселення та швиденько у місто - чудові краєвиди, вузенькі вулички та прикуті до мене погляди перехожих. Але мені байдуже - насолоджуюся теплом після дощової Батьківщини. Наступного дня прилетіла Неллі, стало веселіше.

У понеділок починався проект. День почався з подорожі до аеропорту, де ми зустріли інших з української групи. Організатори вночі повідомили, що не зустрінуть нас, тому ми повинні були сісти на шатл до Бешкідізю, але, як виявилося, він не ходить. На наше щастя турецький парубок Сулейман знав англійському, йому було по дорозі і він визвався нам допомогти. Змінивши декілька автобусів ми нарешті на місці - чудова локація, але перше, що впадає в око це прапор Грузії. Кул, вже хтось приїхав. Знайомство, сніданок-обід, і швиденько в море. Шторм, червоний прапор, але нас не зупинити. Протягом дня приїхали інші групи з Азербайджану, Польщі та Молдови. Наступного дня переставши розуміти дії організаторів ми починаємо організовувати своє дозвілля самотужки. Крейзі ігри, натільні малюнки, фото, танці, вечірки до рання, спілкування на суржику з англійської, російської, польської та, авжеж, рідної української створили незабутню та нерозривну iFamily, яку я ніколи не забуду. Тиждень пролетів незбагненно швидко, але ми встигли побувати не тільки у горах, містах поблизу, але й з'їздити до Грузії. 

Проект закінчився і прийшов час розтавання. Так не хотілося їхати, але довелося. Незважаючи на сльози, що наверталися на очі, я сіла у літак, залишивши частинку себе з друзями в аеропорту».

Неллі Цуркан: «Впервые в жизни я прилетела в другую страну совершенно одна, не зная ни одного человека в радиусе тысяч километров. Турция меня поразила сразу же аэропорту: я потеряла багаж, люди вокруг не знали английского совсем и ближайший пункт обмена валют был только в центре города. Я была  близка к истерике, но все же турки оказались очень гостеприимными, активно жестикулируя и показывая бумажки с адресом, я благополучно оказалась в гостинице. С этого начались мои приключения в чудесном городе Трабзоне. На следующий день, встретив остальных ребят нашей группы в аэропорту и прихватив с собой абсолютно левого турка, который просто показывал нам дорогу и в итоге остался с нами до конца проекта, мы отправились на проект с чудным и многообещающим названием «От аквариумов к морям».

Организаторы проекта не стали заморачиваться с выполнением программы и решили, что вместо дайвингов, кемпингов, ватерполо и т.д., нам будет интересно танцевать турецкие танцы. Больше в рамках проекта мы не делали ничего. И, наверное, мы бы умерли там со скуки, если бы не прекрасные ребята с Польши, Грузии и Молдовы, с которыми мы подружились. На эти десять дней мы стали iFamily и каждый новый день был полон новых приключений, приколов и смеха.

Еще одним чудесным сюрпризом была наша поездка в Батуми, где мы ели хачапури и впервые выпили настоящий турецкий кофе.

В общем,  несмотря на провал организации проекта, ни капли не жалею, что поехала на него. Более того, я уже начинаю поиски следующего проекта от  Youth in action».

Сергій Вовк: «З 16 по 23 я провів один з найнезабутніших тижнів свого життя. Адже брав участь в міжнародному молодіжному обміні «From aquariums to the seas».

Ця поїздка справила на мене неперевершене враження. Гостинність місцевого населення, турецький колорит в поєднанні з теплим кліматом не могли залишити нікого байдужим. Але найголовнішим було те, що я мав змогу спілкуватися зі своїми ровесниками з Польщі, Грузії, Молдови, Азербайджану, Туреччини, дізнатися багато цікавого про країни, в яких вони живуть, а також разом з друзями, представити свою країну, познайомити з її історією, культурою, звичаями. Це мій фактично перший досвід спілкування з іноземними однолітками. І це вражаюче, коли розумієш абсолютно схожість і купу відмінностей між всіма людьми на землі. Саме в такому живому, невимушеному спілкуванні розумієш який світ тісний, які близькі проблеми, переживання і радості людей, що говорять різними мовами, сповідують різні релігії, належать до різних культур.

На мою думку , неоціненною є роль даного проекту, який має на меті залучення молоді до поширення європейських цінностей, пропаганду здорового способу життя.  Живе спілкування, можливість побачити не лише столицю країни, як зазвичай пропонують туроператори, а справжню глибинку неймовірно захоплює і надихає на творчість, розширення горизонтів і всілякі види міжнародної молодіжної співпраці задля спільного майбутнього у світі Миру, Добра і Порозуміння, адже Земля у нас одна.

Молодь хоче жити у світі, вільному від умовностей і догм, і я переконаний, що такі молодіжні проекти принесуть не менше, а можливо і більше користі, ніж політичні форуми».