4-й день: екватор пройдено. - 21 Листопада 2014 - КІПЦ "Європейський клуб"
Вітаю Вас, Гость
Головна » 2014 » Листопад » 21 » 4-й день: екватор пройдено.
23:03
4-й день: екватор пройдено.

В Кременчуці триває Мандрівний фестиваль. Такі різні аудиторії, такі різні відгуки та реакції на ті самі фільми. Така різна тематика фільмів. Далі й далі захоплює, що майже в кожній групі показ з документального кіно з програми Docudays UA кардинально змінює враження про та розуміння поняття «документальне кіно»…Це вже позитивно, чи не так? :)

 

Вже третій день підряд фестиваль в Кременчуці розпочався ранковим закритим показом в ПТУ №6 для жіночої аудиторії – молодих дівчат. Професійна спрямованість – бухгалтерія та садівництво. 
Ще до початку показів спеціальний цензорний комітет в складі майстрів училища, одібрав стрічки, які на їх думку, можуть принести молодим глядачам користь. Так, для дівчат вирішили продемонструвати фільми, що безпосередньо торкаються материнства – «Ліза, ходи додому!» та «Йоанна». Як мінімум, з дівчатами викладачі не прогадали – обрані картини поцілили прямо в серце глядачам, викликавши бурі справедливого гніву на непутящу маму, вали співчуття її доньці Лізі, а також штормові пориви співчуття та захоплення сміливою жінкою на ім’я Йоанна, яка присвятила своє життя людям поряд з нею.

По закінчення перегляду в черговий раз виявилось, що аудиторія абсолютно не знайома з терміном «документальне» й не може його пояснити, але в той же момент не ставить питання. Адже ставити питання, тобто показати своє незнання – дуже соромно, так? Вчитель може показати пальчиком «ай-яй-яй» і при всіх виставити в дурнях. А мовчуни здаються розумниками на цьому тлі. Втім, необізнаність дівчат з таким кіно не вилилась в пасивність після перегляду – авжеж, всі виглядали заглибленими у власні думки та перевантаженими, проте активно взяли в участь у висловленні своїх думок.

«Рілля» й «Кафе Вояж» замість «Бінту»

Через труднощі з пошуком апаратури й екрану в університеті початок перегляду відкладався усе далі, аж поки стало зрозуміло, що попередньо запланований фільм подивитися не встигнемо. Довелося терміново підшукувати заміну серед доступних короткометражок. Фільм про протести в Квебеку викликав агресивно-негативні враження аудиторії. Студентів дратувала відсутність висновків та моралі, необхідність читати субтитри, незавершеність сюжету й багато чого іншого. Тема протесту не зачепила й не навіяла асоціацій. Загалом, прийшли до висновку, що протестувати безглуздо й приводить до розчарувань, а знімати й показувати подібні фільми не варто.

На прохання показати щось без субтитрів підібрали український фільм «Кафе Вояж». Дискусія неочікувано вивела на тему прагнення людини до щастя. І тут для нас настав час відкриттів: ми почули, що колгоспи – це добре, бо в людей була робота; людина не може бути щасливою, якщо працює на непрестижній посаді; танцюють і кривляються перед камерою лише алкоголіки або наркомани; якщо донька, йдучи зі своїм хлопцем, не хоче обіймати татка, що вийшов зустрічати її в самих лише трусах, то вона відмовилася від батька і т.д. Чесно кажучи, іноді було ніяково слухати. Але такі вони, сучасні студенти університету…

Зі сльозами на очах та з усмішкою на обличчі

Другий за сьогодні кінопоказ в університеті зібрав рекордно малу кількість глядачів – п’ятеро разом з модераторами. Але фільм про Йоанну не залишив байдужим, тож після перегляду ще довго спілкувалися про хвороби і здоров’я, можливості лікування й забобони, з ним пов’язані. Відзначили надзвичайність чоловіка, котрий знаходить сили піклуватися про сина й підтримувати смертельно хвору дружину. Намагання повернутися до теми прав людини якось не мали успіху, тому просто поговорили про життя. І зовсім трохи про смерть…

Класичний Амосов для колегіуму № 25

Філія № 2 Центральної бібліотечної системи сьогодні була центром зустрічі молоді з кіно: близько 60 учнів 10 та 11 класів Кременчуцького колегіуму № 25. Фільм «Амосов» знятий, я би сказав класично і зрозуміло. Людина, її переконання, дії та вплив показані через хроніки та спогади. Хто такий Амосов, учні знали. Сказали, що учать якраз зараз правознавство. Трохи плуталися між правами людини і обов’язками, але зійшлися на тому, що правильних відповідей немає.

Обговорення було повільним. Чи то присутність учителів бентежила, чи просто було важко. Вразило, що в Амосова можна було зробити операцію на серці за букет гладіолусів, а зараз то видається нереальним. А ще вразило учнів, що ця людина намагалася щиро допомагати людям, робити по 30 операцій на день, брати на себе відповідальність за життя інших. А найголовніше – він просто робив, діяв, реагував на несправедливість. Класичні відповіді на питання та підведення підсумків.

 Ліза для курсантів військового ліцею

Після занять до бібліотеки прийшли 18 курсантів. Рота налічує більше, але вільними були лише 18. Все було чітко і по-військовому. Зайшли. Привіталися. Скинули бушлати. Подивилися фільм. Наділи бушлати. Пішли. Обговорювали так само чітко і ясно: «Про що фільм? Що побачили?» - «Фільм про Лізу. Побачили неблагополучну родину». «Що відчували?» – «Безвихідь». «Може зустрічалися в житті з подібною ситуацією і як на то реагували?» - «Не зустрічалися». І лише після виходу курсантів з зали підійшов їх наставник у званні капітана, подякував. Нам було дуже приємно, коли він поділився власними спостереженнями за такими родинами і долею дітей, коли працював у правоохоронних органах. Але виходу теж не побачив…

«Хоче хтось обговорити цей прекрасний фільм? – Я! – І я! – І я!..»

А в Просторі Ідей відбувся показ фільму, після якого не хотілося плакати! Демонстрували майже класичне (тільки документальне) роад-муві про італійського хлопця аутиста Енеа, його друзів й пошуки секс-працівниці, яка б могла задовольнити особливу потребу Енеа. Сказати, що фільм вразив, це нічого не сказати. Розмова точилася навколо багатьох тем: профспілка секс-працівниць, яка захищає їхні права (вау!), рівень соціалізації Енеа (вау-вау!), психолог і секс-працівниця в одному флаконі (ВАУ!). Звісно, що не обійшлося без обміну власними історіями, згадок про Темпл Грандін, обговорення умов праці українських секс-працівниць та переваг легальної проституції. Було дещо й про психологію й психіатрію, галюцинації й пігулки, про те, як українські підприємства умовно влаштовують до себе на роботу людей з інвалідністю, щоб платити менше податків.

Шумне обговорення закінчило на дуже позитивній ноті цей четвер, четвертий день фестивалю Docudays UA в Кременчуці.

* * *

ХІ Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини в Кременчуці реалізується Кременчуцьким інформаційно-просвітницьким центром «Європейський Клуб» спільно з Управлінням культури і туризму виконкому Кременчуцької міської ради, Центральною бібліотекою для дорослих імені О.М.Горького, Кременчуцьким національним університетом імені Михайла Остроградського, Олександрійським районним будинком культури, Олександрійським училищем культури, Кіноклубом «Відкрий очі», Центральною публічною бібліотекою для дорослих, м. Комсомольськ, громадською організацією «Центр розвитку дитини і сім’ї «Родіс».

11 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувається в Україні за підтримки уряду Швеції.

Партнери: Державне агентство України з питань кіно, Міжнародна мережа кінофестивалів з прав людини, фестиваль Movie that Matter.

Організатори фестивалю Docudays UA: Українська Гельсінська спілка з прав людини, громадська організація «Південь», Херсонський обласний фонд милосердя і здоров’я, громадська організація «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв».

Переглядів: 623 | Додав: CUPitoshka | Рейтинг: 0.0/0